Педагогічний портрет

Педагогічний портрет

Школа – країна вічної весни. Цей прекрасний час у житті дитини проживає разом із нею учитель. Тому школа потребує передусім людей небайдужих, відданих своїй справі, здатних любити дитину  й відчувати її душу. Особливе місце в цьому процесі посідає учитель-словесник, який несе слово, здатне робити людину кращою. А цей процес, як відомо, ніколи не припиняється…
            Саме до таких людей належить Леся Михайлівна Сич, що присвятила своє життя справі виховання, вклала в неї душу.
            З  дитинства вона мріяла про вчительську професію. Бажання працювати в школі не зникло і після дев’ятнадцяти  років роботи – важкої, але неодноманітної, творчої, цікавої! Намагається йти в ногу з часом, знайомиться з інноваційними ідеями, методами, застосовує їх на уроках, багато часу приділяє позакласній роботі з дітьми, любить дітей і вчить їх любити літературу та театр.
            Але у чому ж полягає головне завдання вчителя? Учити? Тлумачити? Перевіряти? Контролювати? Головним своїм завданням Леся Михайлівна вважає надихати дітей на творчість, на радість від навчання, на задоволення від виконаної праці. Тому під керівництвом  учительки в НВК №1 м.Немирова розпочав свою роботу театр «Зорепад». Тепер творчу роботу на уроках зарубіжної літератури не можливо уявити без потужної підтримки позакласними заняттями, без творчої роботи театру.
            Занурення у світ театру допомагає сформувати в свідомості дитини високі ідеали, що згодом несуть тільки позитивну енергетику. Заняття в театрі дисциплінують, виробляють почуття відповідальності перед партнерами та глядачами, прищеплюють почуття колективізму, любов до праці, впевненість в собі. Діти в шкільному театрі привчаються розуміти прекрасне і творити його власними руками. Ця робота надає учням можливості реалізувати свої творчі здібності, адже театру потрібні талановиті актори й співаки, гримери і костюмери, декоратори, знавці музики та комп’ютерної справи.
            Шкільний театр допомагає сором’язливим повірити у власні сили, здібним – розвити свій талант, а «проблемним» - відчути свою значимість і потрібність для колективу, відчути радість від того, що вдячні глядачі так само захоплено аплодують тобі, як і шанованим відмінникам.
            Театр навчає дітей поводитись на сцені, вдосконалювати навички виразного читання, але, перш за все, театр – це виховання творчої особистості.
            Шкільний театр «Зорепад» розпочав свою роботу у вересні 2008 року. Першою ластівкою стала вистава  «Русалочка».
            За короткий період свого існування театр уже поставив на сцені такі вистави: мюзикл «Бременські музиканти»,  комедію «Ніч перед Різдвом», мюзикл  «Класна Шапочка», комедію «Сорочинський ярмарок», новорічну казку «Попелюшка», літературно-драматичну постановку «Осінній ярмарок», трагедію «А зорі тут тихі…», «Новорічні забави 2013», драму «Назар Стодоля», казку-феєрію «Неспляча красуня», фольклорну казку «Про Марфушку – царську дочку», новорічну казку «Білосніжка», вечір поезії про кохання «Через віки з любов’ю в серці», трагедію «Вічно живі».
 Тож  прем’єрні покази театру «Зорепад» учні та батьки очікують із великим нетерпінням.

            

Немає коментарів:

Дописати коментар